БібліоКульОк

Навчання під час карантину

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Генріх Белль — один із найвідоміших письменників повоєнної Німеччини, лауреат Нобелівської премії (1972) «за творчість, у якій поєднується широке охоплення дійсності з мистецтвом творення характерів і яка стала значним внеском у відродження німецької літератури».

Йому довелося жити у складний період історії його країни, коли жорстокі війни визначали буття цілих поколінь німців. Трагедія нації не обминула письменника і його родини; батько письменника солдатом пройшов Першу світову війну. Сам Генріх шість років воював на фронтах Другої світової війни.

Трагічні фронтові події, їх жорстокість визначили сенс життя і творчості митця. До кінця життя Белль виступав проти війни як людина, німець і письменник. Під час Другої світової війни, потрапивши на найстрашніший із фронтів (Східний) влітку 1943 року, він опинився на території України. Назавжди в його пам'яті залишилися назви міст і сіл: Галичина, Волинь, Запоріжжя, Львів, Черкаси, Одеса, Херсон та багато інших. Вони стали символом німецьких поразок та численних смертей.

Белль писав романи, новели, п´єси, сценарії, публіцистичні статті. У своїх творах, що склали майже сорок томів, письменник зобразив — часом у сатиричній формі — Німеччину під час Другої світової війни і в повоєнний період. Війна у творах Белля - це війна переможених. Він зображує її останній період - період відступу і поразки. Проте, так само, як і Ремарка і Хемінгуея, Белля насамперед цікавила людина на війні.

Тема війни лежить і в основі одного з шедеврів письменника — оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». Незвичайна назва твору взята з давньогрецького двовірша-епіграфа про битву у Фермопольській ущелині, де, захищаючи батьківщину, загинули спартанські воїни царя Леоніда. Автором епітафії був Сінонід Кеоський.

«Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон». Ці рядки були відомі кожному німецькому школяреві, як давня формула подвигу в справедливій війні і супроводжувала німецьку молодь не тільки у школі, але й у казармі.

Головна тема твору — «людина на війні», людина звичайна, проста, пересічна. Герой оповідання — лише жертва війни, бо жодних злочинів він не скоїв, адже його відправили на фронт прямо від шкільної парти. Автор змалював звичайного німецького юнака, яких тисячі. Письменник таким чином спонукає читачів до думки про те, що доля його героя — це доля тисяч німецьких юнаків, обдурених і використаних гітлеризмом.

Коротке вражаюче оповідання сповнене антивоєнного пафосу, немов «один суцільний крик, волання про даремно загублене життя», заклик ніколи не допустити більше того, що трапилося з його головним героєм…